Доброго дня, шановні!
Дозвольте представитись, я – Поет! Я маю безцінний талант до складання віршів. Маю все на світі, бо поезія допомагає мені долати всі кордони, я можу мати все, чого запрагне моя душа, на крилах думки я можу полинути в таємні світи: .....(1)
У мене дуже багато друзів, тому що мої пісні зачаровують усіх. Своїм словом я можу дати і пораду, і розвагу кожному. Я дуже люблю природу, люблю слухати шум діброви, люблю розмовляти з нею. За допомогу людям не беру ніякої плати, бо вважаю справу свою благородною. А благородство купити не можна: ....(2)
Я дуже багата людина, але духовно:...(3)
Я дуже жалкую лише про те, що колись допоміг Бертольду, тільки завдяки моїм віршам він має те, що має. Бертольдо ж вирішив за це мені віддячити – посадити до в’язниці. Та й в темниці буду вільний....(4)
Я не можу спокійно дивитися й мовчати, коли знущаються з людей. Своїм словом я закликаю народ не коритися долі, виступати проти несправедливості:....
Я поважаю людину і багату, і бідну, поки вона не чинить кривди іншим. Тому вважаю, що живу правильним життям. А ви?
Добрий день, панове!
Чи впізнали ви мене? Авжеж, хіба можна мене не впізнати. Я славний лицар Бертольдо!
Були часи, коли я не вірив у силу слова, той химерний світ поезії я віддав би за справжнє графство, за гарний замок, за поцілунок від коханої дівчини. Але одного разу я насправді закохався і звернувся до Поета за допомогою. Я попросив, щоб Поет склав серенаду, яка б зачарувала мою кохану. І Поет мені допоміг, кохана стала моєю дружиною. Я вирішив нагородити Поета, але так нагородив, що навіть забув запросити на весілля. Ну то й що? Хіба простолюдину було б цікаво серед знатних панів?
Я дуже мужній і сміливий, я завоював багато міст зі своїм військом. Але на війні мені й моїм воїнам знову допоміг Поет зі своїми піснями. Повернувшись додому, я вирішив щедро нагородити його сріблом і золотом. Але він відмовився. Дурний, чи хтось може відмовитись від грошей?
Після повернення з війни король зробив мене заможним графом. Я став зневажати простий люд, керуватися лише власними інтересами і вигодою. Я вважаю, що той, хто має владу, має все. Мені хотілося жити ще краще і ще заможніше, тому я примушував працювати на себе людей все тяжче й тяжче. Мене не турбувало, що людям жилося погано, адже так і повинно бути.
Але на моєму шляху став давно знайомий мені Поет. Я дуже добре пам’ятаю, як його пісні втішали мене і моє військо в чужому краї, тому вирішив знову нагородити його, щоб він припинив складати про мене лихі пісні. Я запропонував йому гарну хату в замку та хотів зробити своїм придворним співцем. Але він, дурень, знову відмовився. Тоді я вирішив зупинити його по-іншому – посадити у в’язницю. А що, хіба я мусив сидіти і чекати, коли мене вб’ють?
Я вважаю, що вчинив правильно, а ви?
Немає коментарів:
Дописати коментар